«Паперовий» пором або афера сім'ї Круків на Дунаї
23 липня 2015
Наступним об’єктом «антикорупційного спецназу» при Одеській обласній державній адміністрації має стати імперія Круків, яка буквально обклала мешканців українського Подунав’я даниною важче, ніж середньовічне полюддя.
— Полечу, — рече, — зозулею,
Понад Дунаєм полечу!
Рукав бебряний омочу
В ріці Каялі... І омию
На княжому дебелім тілі
Засохлу кров його... Отру
Глибокії на любім ладо рани.
Класик є класик: ці рядки Тараса Григоровича (переспів «Плачу Ярославни») якнайкраще пасують до сучасних антикорупційних бігбордів «Він би не мовчав» і до нинішньої ситуації в українському Подунав’ї, яка так і проситься на екрани у вигляді мультсеріалу а-ля «Сказочная Русь».
Щоправда, поетичний вираз «глибокії рани» більше стосується економіки регіону, яку послідовно і систематично знищують місцеві князьки, перший з яких — депутат-перебіжчик Юрій Крук. Прагнучи контролювати кадрові призначення в портах, Крук-старший (бо є ще і молодший) з 1994 року змінив 8 фракцій.
Юрій Борисович не тільки нардеп-ветеран, академік транспортних наук (в сенсі, транспортної академії), майстер спорту СРСР, почесний громадянин Ізмаїла й Рені, нагороджений почесними грамотами Верховної ради та Кабінету міністрів України, орденами «За заслуги» I, II та III ступенів, 18 медалями, Орденом Святого рівноапостольного князя Володимира Великого ІІ та ІIІ ступенів, орденом Преподобного Нестора Літописця ІІ та ІІI ступенів, орденом Різдва Христова, орденом Преподобного Агапіта Печерського, орденом Святого Миколая Чудотворця «За приумножение добра на земле» (все від УПЦ МП), але й голова ради й президент асоціації «Укрпорт».
В 2014-му Крук був одним з депутатів, які проголосували за «диктаторські закони 16 січня». Символічно, що через декілька днів після цього ганебного підписання, в Ватикані на голуба, випущеного Папою Римським після молитви за Україну, напав крук. На щастя, сильно обскубаний голуб вцілів.
Ну, це точно не справа рук нашого героя: останній запис на офіційному сайті Ю. Б. Крука в розділі «Дела» повідомляє: «С 19 октября (2012 року — ред.) в Придунавье стартовал второй этап диспансеризации в рамках проекта «Народный медосмотр», куратором которого является народный депутат Юрий Крук. Благодаря инициативе губернатора Одесской области Э. Л. Матвийчука и Партии регионов жители сел Придунавья смогли еще раз убедиться, что власть действительно работает для них…».
Звісно, турботою про здоров’я народу була продиктована і зобов’язанність усіх морських підприємств регіону виплачувати бюджетні гроші за страхування життя портовиків в страхову компанію «Інто», яка належить Крукам. Але про це на сайті Крука-старшого промовчали.
Круківня
З такою турботою у жодної зозулі нема шансу долетіти до середини ріки, і лише «Плач Ярославни» розноситься по Дунаю. Так само безперспективним виявився паромний комплекс через Дунай, псевдо-інвесторами якого і є сумно відомий клан Круків. Багато води втекло після 2004 року, коли було гучно, на міжнародному рівні, анонсовано проект румуно-українського порому, а він і досі існує лише на папері. Зате на цьому «проекті сторіччя» добре наварили шахраї з промовистим прізвищем (англійською «crook» — «аферист, обманщик»), які знову вийшли сухими «з Дунаю».
Бо якраз для клана Круків «паперовий» пором через Дунай виявився вельми перспективним. Адже з українського боку комплекс мав будуватися на причалах Ізмаїльського судноремонтного заводу. А і в тому, і в іншому бізнесі у Круків свій — недержавний інтерес. І якщо в переліку акціонерів не звучить прізвище Крук, значить, там є присутнім одеське ТОВ «Альфа-Інвест», що, в принципе, те ж саме.
Блеф сторіччя
Між румунською Тулчею (Tulcea) і нашим Ізмаїлом усього 32 км, але шлях з пункту Т до пункту І або навпаки займає не менше 32 … годин: «ріка дружби» Дунай, що протікає між ними, «заважає».
Хоча ще в березні 2004 року було затверджено державну «Програма комплексного розвитку Українського Подунав’я на 2004 — 2011 роки», одним з пунктів якої було будівництво поромного комплексу «Ізмаїл-Тулча». Ініціатор проекту — ТОВ «Ізмаїльська поромна переправа» бралася в термін 12 місяців збудувати і ввести в експлуатацію автомобільну поромну переправу через Дунай. Для цих цілей компанія планувала оформити в оренду терміном на 49 років земельну ділянку загальною площею 2,3 га.
Проектна вартість першого етапу, який мав відкрити рух вантажних та пасажирських потоків через Дунай в рамках міжнародного транспортного коридору № 9, що проходить територією України з країн Балтії в Туреччину і в країни Близького Сходу, а також використання автомагістралі «Чорноморське кільце» — € 9 млн.
Другий етап проекту має на меті розширення територій і збільшення потужності поромного комплексу. Вартість розробки та вводу в експлуатацію другого етапу складає € 21 млн.
Третій етап даного проекту — будівництво 4-смужного, автомобільного мосту морського типу через Дунай на дільниці Ізмаїл-Тулча.
Здавалося б, благородна та вигідна для обох країн справа, до того ж, з історичним підтекстом: в уїзді Тулча на тому березі є села з липованським (старообрядницьким) населенням Слава-Черкезе та Слава-Русе, а також древнє село Нуферь (Nufăru), яке до 1968 року носило назву Prislav. За думкою археологів, саме в цьому місці знаходився літописний Переяславець (Преслав Малий), столиця київського князя Святослава Ігоревича під час його походу 967–968 років проти Болгарського царства. За висловом самого князя, в «Переяславці на Дунаї», була «середина» його землі.
А в наш час ця українська земля стала вотчиною місцевого «князька» Ю. Б. Крука. Й до тих пір, поки це так, про справжній розвиток Бессарабії мову вести не доводиться. Як і про пором.
Отже, повернемось до оборудки з поромом.
Користуючись своєю вагою в регіоні, Круки отримали контрольний пакет акцій в ТОВ "Ізмаїльська поромна переправа". А співзасновниками цієї кампанії на момент заснування були Анатолій Гайдаржі (25,5%), міський голова Ізмаїлу Андрій Абрамченко (17%) та Тетяна Шемшур (5%). Цікавий збіг, що директором Ізмаїльського СРЗ є Микола… Шемшур. А власником 66,86% акцій підприємства є одеське ТОВ "Альфа-Інвест", за спиною якого стоїть Юрій Крук-молодший.
Так що нема чому дивуватися через те, що однією з цілей ініціаторів фіктивного «побудування» поромної переправи ІзмаїлТулча насправді було будівництво — за реальні бюджетні кошти — автомобільної дороги до ІСРЗ (плюс 3 км залізниці). "Укравтодору", тобто державі, це коштувало не багато й не мало — 6 млн. грн.
Цікаво порівняти вартість цього, так би мовити, фрагменту «Чорноморського кільця» з вартістю ремонту 500 метрів одеської набережної: від «палацу Гаррі Поттера», що належить Сергію Ківалову, до п’ятизіркового готельно-оздоровчого комплексу Maristella Club, який на місці човне-рятувальної станції збудувало сімейство Круків. У 2012-му з міського бюджету на ці півкілометра було виділено 2 млн. грн.
Завдяки таким персонажам та їхнім друзям, в одеській «мові» з’явилося навіть слово «круківня» — як символ зажерливості і «крукової» поруки «хазяїв життя».
«Что, новый хозяин, надо»?
Два десятки років одним з негласних хазяїв українського Подунав’я був і залишається нардеп-перебіжчик Юрій Крук. Він був і «співучасником» Програми комплексного розвитку цього прикордонного заповідного регіону на 2004-2011 року, яку Рахункова палата визнала повністю проваленою. Між іншим, на реалізацію, точніше, «провалізацію» її пішло 686 млн. бюджетних гривень!
У квітні 2012 року Одеська облрада затвердила нову стратегію розвитку Придунайського регіону на 10 років — аж до 2022 року. Особлива увага в ній була приділена збільшенню туристичної привабливості Дунайського субрегіону. Багато слів в стратегічному документі було сказано про поромну переправу «Ізмаїл-Тулча», яка от-от почне будуватися, і про майбутній міст.
Пам’ятаєте мультфільм «Чарівне кільце», озвучений незрівняним Євгеном Леоновим? Там теж міст «анженерной системы» через ріку з’явився чудесним чином.
«— Что, хозяин, надо?
— Заместо нашей избушки… поставте как бы королевски палаты, и от нашего крыльца до царского дворца мост! Хрустальной! Такжа… машину… с карасиновым двигателем! Во…»
Потім міст цей «свиснули», так що головному герою мультфільму довелося поставити питання руба:
«— Мой дом с крыльцом и мост кольцом из Парижу на прежне место поставить! А Ульянку — вернуть родителям!! Не жана она мне боле — не жана! Во!»
Це в казці. А в житті ні про який міст через Дунай мова вже не йде, і про повернення коштів, «вбуханих» в «паперовий» поромний комплекс, «такжа».
Хай з міждержавним мостом не склалося. Зате Крукам вдалося провести «хрустальну» (якщо не золоту, в сенсі суми, в яку вона влетіла державі) доріжку від свого «крыльца до царского дворца», тобто від ІСРЗ до офісу ТОВ «Ізмаїльська поромна переправа».
Власне, про те, що проект переправи Ізмаїл-Тулча переслідував інші, “не поромні” цілі, говорили давно. Особливо гучно — ініціатори альтернативного проекту порому через Дунай «Орлівка-Ісакча», який останнім часом на різних рівнях називають основним. До речі, з румунської сторони зроблена значна частина проекту, однак з нашої, української сторони і цей проект загальмувався на довгі роки. До речі, ширина Дунаю між Орловкою та Ісакчею — до кілометру, що дуже істотно впливає на витрати в організації поромного зв’язку.
Є надія, що хоч цей пором не лишиться на папері. Хочеться вірити, що зрушиться з місця загалом ситуація в Бессарабії та Подунав’ї, що перетворились на депресивні райони завдяки «князюванню» всіляких круків. Але для цього, очевидно, потрібний «антикорупційний спецназ», який для початку підіб’є рахунок вкрадених Круками грошей і пред’явить цей рахунок куди слід.
Під Одесою 3,3 мільйони гривень спустили в каналізацію
15 липня 2015
В селищі Бритівка на одещщині вже 7 років будують каналізацію. В землю закопали 3,3 млн. бюджетних коштів, а посерд села досі стоїть болото, що підтоплює дитячий садок
Як заступник мера Житомира фальсифікував конкурс транспортників
07 липня 2015
У Житомирі 11-12 червня відбувся скандальний конкурс на визначення перевізників на міських маршрутах. Конкурс відзначився рядом порушень: від банального недбальства і до злочинів
Як львівські чиновники вимагають з підприємців хабарі
01 липня 2015
5 тисяч доларів — хабар, який треба заплатити у Львівську міську раду, щоб отримати дозвіл на торгівельну діяльність велокав’ярні — стверджують підприємці