Сучасний аеропорт веде свою історію в Запоріжжі з 60-х років минулого століття. Саме тоді був збудований єдиний термінал, злітна полоса. Реконструкції з того часу не проводилося, тож не дивно, що в кращому разі нині в аеропорту обслуговують лише по кілька рейсів в день.

З часу розпаду радянського союзу запорізький аеропорт діяв в статусі державного підприємства. На початку 2013 року аеропорт передали з державної до комунальної власності. В тому ж році прийняли програму підтримки аеропорту. Вона передбачає фінансування з місцевого бюджету виплат зарплати працівникам новоствореного комунального підприємства у розмірі близько 2,5 млн. грн. щороку. Відповідно до останніх змін в програмі, на 2015-тий нею заплановано виділення восьми мільйонів на реконструкцію терміналу. Ця ж програма передбачає фінансування купівлі детектора вибухових речовин, двох автомобілів, установки наземного живлення, установки повітряного запуску, будівництво мереж освітлення на оглядових вежах, ремонт злітно-посадкової смуги та інше.

І все це офіційна інформація, яку і з року в рік показують людям. Але є інша сторона, корупційна.

З 90-х років і до 2008 року тодішнім держпідприємством керував Євген Каргальський. Потім підприємство очолив Віктор Біскупський, який трудився в аеропорту з 1996 році і довгий час був заступником Каргальського.

Та навіть за попередньої посади позиції Біскупського подекуди були кращими за свого керівника Каргальського. Для прикладу, Біскупський в 2006-2010 році встиг побувати депутатом Запорізької обласної ради від Партії регіонів. Обирався він ще в статусі заступника директора держпідприємства.

Ну і не дивно, що найбільше передачі аеропорту до комунальної власності радів Віктор Біскупський, адже комунальне підприємство наче окреме королівство. Характерними є скарги Біскупського журналістам на необхідність погоджувати кожне питання з міністерством: "… К примеру, сдать в аренду 2 кв. м мы можем лишь после положительного ответа из Киева…". Ну дійсно, комунальне підприємство наче окреме маленьке королівство, головне домовитися з потрібними людьми і керуй на власний розсуд. Це і робить Віктор Біскупський напару з Євгеном Каргальським.

Так от, комплекс послуг з наземного обслуговування літаків та пасажирів в аеропорту (хендлінг) можуть надавати як приватні компанії так і служби аеропорту. З останнім  в Запоріжжі якось не склалося, тож сферу віддали ТОВ "Запорізька хендлінгова компанія" ("Запоріжхендлінг"), ТОВ "Авіа-сервіс" та ТОВ "Науково-виробничо-комерційна фірма "Запоріжавіасервіс". І якщо дві останні працюють в дуже вузькому напрям: кейтерінгу, тобто забезпечення харчування на літаках, і буфетному обслуговуванні в аеропорту відповідно. То  "Запоріжхендлінг" відхопила собі солідний шмат роботи.

Відтак перелік послуг  "Запоріжхендлінгу" навіть важко перерахувати: заправляння літаків, зали підвищеного комфорту, готель, наземне адміністрування, лабораторія ПММ, обслуговування багажу пасажирів іх реєстрація тощо. Часто зрозуміти де закінчується сфера безпосередньо комунального підприємства і розпочинається "Запоріжхендлінгу" досить важко. Путаються в цьому і самі "бізнесмени" (сюжет для "Громадського ТБ Запоріжжя" дивіться тут).

Фірма "Запоріжхендлінг" виникла в лютому 2009 року. Саме за півроку до цього директорське крісло в аеропорту зайняв Біскупський. Від початку створення фірма на 60% належала Ірині Кваснюк. Ще часткою в 25% володів вже екс-директор Євген Каргальський. Решта 1   5% дісталася директору "Запоріжхендлінгу" Віталію Павелку. І якщо раніше були певні питання, хто ж така ця Кваснюк, то все стало на свої місця пару місяців тому. Саме тоді частку Кваснюк переписали на Ольгу Біскупську, дружину директора аеропорту. Тож Кваснюк виявилася родичкою з Коломиї  Івано-Франківської області.

А між тим Ольга Біскупська майже 20 років пропрацювала на керівних посадах в податкових органах Запоріжжя. Ну а перед виходом на пенсію в 2008 році була заступником голови спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків.

Тепер же повернемося до інших двох фірм, які працюють в аеропорту.

Половина фірми "Авіа-сервіс належить вищезгаданому Віталію Павелку. Його незмінним партнером виступає Костянтин Жердєв. В свою чергу, останній володіє 40% "Запоріжавіасервісу", яке тримає "Аеробар" в терміналі аеропорту.  Ще 10% "Запоріжавіасервісу" записано на Ліну Жердєву. А от 50% належить  Наталі Кметь. Це донька Каргальського від першого шлюбу. До слова, місце Павелка в цій ієрархії достеменно з'ясувати не вдалося. Але за однією з версій це далекий родич Біскупського, за іншою ж – просто найманий менеджер та син друзів.

Звісно виникають питання що до умов роботи цих фірм на базі аеропорту, але отримати хоч якусь інформацію від комунального (!!) підприємства важко.  Усні та письмові запити Біскупський проігнорував. Тож можемо лише здогадуватися за якою ціною "Запоріжхендлінг" орендує весь третій поверх терміналу аеропорту під готель, чи за якою ціною фірмі дісталася колишня техніка аеропорту в на якій тепер красується напис "Запоріжхендлінг".

Але не все тихо було в цьому королівстві і дехто пам’ятає ґвалт навколо роботи деяких фірм в аеропорту. Йдеться про замах на Каргальського в січні 2011 року. Тоді в нього кілька разів вистрелили, коли він чекав сина в автомобілі. Знайти нападника і замовника так і не вдалося, але одним з підозрюваних в замаху був Владислав Тиховський, бізнес-партнер Каргальського. По фірмі "Югспецсервіс-2", яка на той час здійснювала заправку літаків на території запорізького аеропорту.

В офіційних зведеннях, Каргальський згадувався як заступник директора фірми "Югспецсервіс-2", яку тоді офіційно очолював Віталій Павелко. На ділі ж, Тиховський володів половиною "Югспецсервіс-2". Інша половина була записана на ТОВ "Наір", яким володіли Наталія Каргальська та Ірина Біскупська. Перша – це дружина колишнього директора аеропорту, яка працює в обласній клінічній лікарні, друга  - донька нинішнього директора аеропорту.

Подробиць чи причини нападу тоді так і не оприлюднили. Але з огляду на ситуацію, вочевидь  між Каргальським (читай з Біскупським) та Тиховським був господарський конфлікті. В реєстрі судових рішень містяться рішення про стягнення фірмою "Наір" з "Югспецсервіс-2"  заборгованості за поставку реактивного палива, ака з рештою ініціювала банкрутство "Югспецсервіс-2".

Що ж, а по факту маємо таке: з одного боку комунальне підприємство, яке постійно отримує вливання з міського бюджету через неспроможність самостійно заробити кошти. З іншого  - приватні структури, які без будь-якого конкурсу отримали в користування найкращий інструментарій по зароблянню коштів.