Проблема збору готівкових коштів з батьків не зникає попри спроби влади це врегулювати, наприклад Порядком отримання освітніми закладами благодійної допомоги. Незадоволення батьків зростає. Міносвіти, а за ним і місцева влада видають накази “Про посилення контролю за порядком отримання благодійних внесків”.

З документу випливає, що примусовий збір коштів викладачами, тим паче без відповідного обліку, здійснювати заборонено. Вчителі ознайомлювалися під підпис за пильного контролю директора.

Попри наявність багатьох шляхів “легального” збору допомоги на освіту - через бухгалтерію школи, благодійні фонди, громадські організації - у владних кабінетах та серед “менеджерів” шкіл створюють лише візію вирішення проблеми.

Наталія Слободянюк, голова класного батьківського комітету ЗОШ №7 м. Житомира, стверджує: “Закрита система вертикалі влади та формування бюджету призводить до того, що реальні потреби закладів освіти практично ніколи не є доступними для загалу і не забезпечуються.

Будь-які ініціативи батьків щодо прозорості бюджету школи та оприлюднення звітів витрачання бюджетних і благодійних коштів зустрічають шалену протидію керівництва. Мабуть, така ситуація з якихось причин його задовольняє...”.

Вона вже понад рік намагається знайти спільну мову з керівництвом школи та управлінням освіти Житомирської міської ради. Надіслані до керівництва школи та міського управління освіти запити щодо виконання наказу про облік благодійних внесків у 2014 році виявили, що з усіх видів батьківської допомоги (гроші, товари, послуги) обліковуються лише цінні товари.

Наталія з власного прикладу наводить обрахунок суми, що збирається з батьків впродовж року: 150 (цінні речі) + 70 (ремонт школи) +~20*9 (на дрібниці) + ~80 (ремонт кабінету) = 480 грн. * 25 (учнів) * 33 (класи) = ~400 000 грн. з однієї школи. І тільки 20-25% цієї суми проходить через бухгалтерію управління освіти.

Якщо проаналізувати малоінформативний офіційний звіт про надходження благодійної допомоги до усіх закладів освіти Житомира за 2014 рік, то виявляється, готівка де факто не надходить на рахунки практично жодної школи. Слід зазначити, що лише у кількох школах існують благодійні фонди, але щодо прозорості та благодійності їх роботи теж можна задати питання.

Позиція начальника управління освіти Валентина Арендарчука полягає у тому, що проблеми батьків - їхні проблеми. Зайвих інновацій, а відтак і проблем із організацією, обліком, аналізом і контролем фінансування підпорядкованих йому освітніх закладів нікому не хочеться. За його словами, він готовий суворо карати лише за прямі прояви корупції. До прикладу - хабарі.

Попри це, саме пана Арендарчука і його підлеглих, що зобов`язані вести контроль в сфері освіти, можна вважати верхівкою безвідповідальної вертикалі, яка не хоче повертати роботу системи в законне русло. Саме посадовці проводять формальні перевірки шкіл. Їх директори, аби показати зовнішні ознаки діяльності, шукають гроші на “покращення”. Звичайно, шукають у батьків, використовуючи вплив вчителів. Батьки слухняно, через різноманітні страхи, здають скільки треба, віддаючи право на вибір “батьківським комітетам”.

На жаль, окрім фактів неприхованого збору готівки всупереч законодавству (явно не без ініціативи керівництва школи і бездіяльності працівників управління), варто задуматись ще над питанням цільового призначення благодійної допомоги.

Замість того, аби згідно порядку отримання благодійної допомоги спрямовувати її тільки на цілі, пов’язані з основною діяльністю закладу - освіту дітей, вона спрямовується на все підряд: від господарчого забезпечення до оплати безвідповідальної охорони.

Навіть поверхневий аналіз виявляє довгий список порушень, до яких призводять небажання посадовців шукати не “легші”, а правильні рішення проблем та небажання батьків осягнути базові норми контролю та звітності власних же грошей.

Однак, притягнути когось до відповідальності за ці порушення політичної волі у влади поки немає, а без цього не з’явиться волі до змін.